Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує

Гепатит – це вірусне захворювання печінки запального характеру. Існує 5 основних вірусів гепатиту: типи А, B, C, D, E. Вірусні гепатити небезпечні тим, що вони вони можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень, викликати спалахи хвороби та значне поширення захворювання. Віруси гепатитів В і С провокують розвиток хронічної хвороби в сотень мільйонів людей по всьому світу та є найпоширенішою причиною цирозу та раку печінки. 96% усіх смертей пов’язані із захворюванням  на вірусні гепатити В і С. Загалом у світі налічується 71 мільйон людей з гепатитом С та 257 мільйонів людей з гепатитом В.

За офіційними даними Центру громадського здоров’я станом на 1 січня цього року, в Україні зареєстровано 7 179 нових випадків вірусного гепатиту С (ВГС). 87 269 людей перебувають під медичним наглядом. У 219 році проліковано 7 302 людини.

Станом на цей же період зафіксовано 1 848 нових випадків вірусного гепатиту В (ВГВ). 23 631 людина перебуває під медичним наглядом. Минулого року проліковано 1 829 людей.

Всього ж, за оцінками, 1 342 418 українців інфіковані ВГС та 559 341 — ВГВ.

Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує. Гепатит В наразі невиліковний, у той час, як гепатит С виліковний.

Станом на 1 травня цього року від вірусного гепатиту В вакциновано 60 627 дітей віком до року, що становить 19,5% від планових щеплень.

Нагадаймо, гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатити B і C — два основних типи вірусного гепатиту, які можуть викликати цироз та гепатоцеллюлярную карциному.

ВГВ і ВГС є причиною 96% всіх випадків смертей, зумовлених гепатитами. Згідно з даними ВООЗ, близько 325 млн людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Гепатит В — це захворювання печінки, яке викликає вірус гепатиту В (ВГВ).

Шляхи передавання гепатиту B:

  • від матері до дитини під час народження;
  • незахищені статеві контакти;
  • маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
  • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків.

Гепатит B є небезпечний і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками під час догляду за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, під час годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами тощо.

Як захиститися від ВГВ:

Вакцинація формує імунітет на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Поширенню ВГВ можна запобігти, якщо:

  • уникати контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
  • обирати пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
  • уникати випадкових статевих контактів, завжди використовувати презервативи;
  • не ділитися засобами індивідуального користування (бритвами, ножицями тощо);
  • використовувати лише стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
  • вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися з лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Гепатит C — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С. Вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Вірус гепатиту C (ВГС), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини.

Шляхи передавання гепатиту С:

  • маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
  • використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
  • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків;
  • під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, під час побутових контактів: обіймів, поцілунків, споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою людиною.

Як захиститися від ВГС

Ефективність лікування препаратами прямої противірусної дії становить більше 95%.

Вакцини проти гепатиту C не існує. Профілактика полягає у безпечних медичних та інших маніпуляціях, що передбачають контакт із кров’ю.

Поширенню ВГС можна запобігти, якщо:

  • дотримуватися гігієни рук — часто і ретельно їх мити;
  • пам’ятати про безпечні медичні ін’єкції та стерильне ін’єкційне обладнання;
  • тестувати донорську кров на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
  • правильно і регулярно користуватися презервативами.

Людям, інфікованим ВГС, слід:

  • консультуватися щодо варіантів меддопомоги та лікування;
  • вакцинуватися від гепатиту A і B;
  • дотримуватися правильного лікування;
  • регулярно проходити моніторинг, щоб вчасно діагностувати хронічні захворювання печінки.

 

Теплові травми: що робити і як вберегтися

Влітку сонячне проміння дуже активне та небезпечне, тому існують високі ризики перегріву та отримання теплового удару.

 Найчастіше жертвами теплових ударів та інших пошкоджень, пов’язаних з високими температурами, стають підлітки, що активно займаються спортом, і маленькі діти, яких залишають без нагляду у транспортних засобах або інших приміщеннях з високою температурою повітря (або таких, що можуть нагріватися під дією прямого сонячного світла). Одним із завдань лікарів має бути консультування батьків або опікунів дитини щодо небезпеки, яку несе перегрів дитини, та заходів для запобігання дегідратації чи тепловому ураженню, а також розпізнавання цих станів.

Щоб вберегтися від перегрівання, крім захисту одягом, не забувайте пити достатньо води та відпочивати в прохолоді. При підозрі на теплове виснаження або тепловий удар необхідно якомога швидше охолодити потерпілого

 

Види теплових уражень

Теплові ураження — група патологічних станів, причиною яких є надмірне перебування під дією високих температур навколишнього середовища та нездатність організму до ефективної терморегуляції. Прояви теплових уражень можуть варіюватися від легких (тепловий гіпергідроз, тепловий стрес) до тяжких (тепловий удар), оскільки переносимість високих температур є індивідуальною для кожної людини. Реакція на перегрівання залежить від багатьох факторів, таких як загальний стан здоров’я, вентиляція у приміщенні, водний баланс і здатність до акліматизації (адаптації до зміни температур у короткий термін).

 

Тепловий гіпергідроз, або пітниця, часто виникає у дітей грудного віку під час їх перегрівання чи перебування у середовищі з високою вологістю. Виглядає як еритематозний папульозний або везикулярний висип, спричинений обструкцією екринових потових залоз. Лікування та профілактика включають носіння легкого, вільного одягу та уникання перегріву.

 

Тепловий набряк також є легкою формою теплових уражень, проявляється набряком гомілок, кистей та інших ділянок тіла. Це результат вазодилатації та венозного застою. Незважаючи на те що подібне теплове ураження частіше трапляється у людей похилого віку, воно може виникати й у дітей. При цьому температура тіла залишається нормальною, а саме явище не пов’язане із захворюваннями серця чи нирок. Лікування симптоматичне: підйом кінцівок, компресійні панчохи та переміщення до прохолоднішого середовища.

 

Теплові судоми (або судоми, пов’язані з фізичним навантаженням) – мимовільні скорочення скелетних м’язів, що виникають під час або після фізичного навантаження, часто в поєднанні з високою температурою навколишнього середовища. Судоми зазвичай болісні. Лікування: спокій, відновлення водного балансу, вправи, спрямовані на розтягнення м’язів та сухожилля.

 

Теплове синкопе також пов’язане з вазодилатацією та венозним застоєм. Є ортостатичним явищем, що характеризується нетривалою втратою свідомості, зазвичай спостерігається в осіб, які тривало стоять або різко змінюють позицію тіла в умовах підвищеної температури середовища. Температура тіла під час цього не підвищується. Лікування включає переміщення дитини у прохолодне середовище та перебування її у спокої до нормалізації самопочуття, а також контроль водного балансу.

 

Тепловий стрес є легкою формою теплового ураження. Він проявляється як фізичне виснаження та дискомфорт, набуті в результаті тривалого перебування на спеці або в приміщенні з високою температурою повітря. Симптоми зазвичай нетяжкі, температура тіла залишається в межах норми.

 

Теплове виснаження — стан середньої тяжкості, який проявляється підвищенням температури тіла (у межах 37–40 °C). Симптоми включають спрагу, головний біль, слабкість, короткочасну втрату свідомості, блювання та запаморочення. Часто супроводжується дегідратацією та рясним потовиділенням, а також тахікардією і різким зниженням артеріального тиску. Важливою рисою цього стану, яка відрізняє його від теплового удару, є відсутність порушень з боку центральної нервової системи (ЦНС) та порушень функції внутрішніх органів. Якщо симптоми з боку ЦНС і виникають (головний біль, помірна дезорієнтація), то вони швидко зникають у спокої та під час охолодження організму. Лікування включає фізичний спокій, зняття зайвого верхнього одягу та спортивного спорядження, переміщення постраждалого у приміщення з нижчою температурою повітря та пероральну або внутрішньовенну регідратацію. Методи охолодження можуть включати прохолодний душ або накладання холодних компресів. При несвоєчасному виявленні теплове виснаження може перейти в теп­ловий удар. За своєчасного надання необхідної допомоги симптоми досить швидко усуваються в більшості пацієнтів і вони не потребують госпіталізації.

 

Тепловий удар — найтяжчий прояв теплового ураження та результат порушення терморегуляції. Це стан, який загрожує життю і характеризується підвищенням температури тіла вище 40 °C, що супроводжується порушенням функцій ЦНС та виникає у зв’язку з надмірним перебуванням у середовищі з високою температурою повітря. Порушення ЦНС можуть проявлятися як збудження, дезорієнтація, делірій або кома. Дуже важливо вчасно відрізнити тепловий удар від теплового виснаження, оскільки зовні ці стани можуть бути схожі.

 

Як уникнути теплового ураження у дитини

  • Виходячи на вулицю в спекотний літній день, обов’язково надягайте малюкові світлу панамку і легкий одяг з натуральних тканин. Утримуйтися від перебування в жарку пору доби під прямими сонячним променями з дітьми молодше одного року.
  • Пам’ятайте, що діти зі світлою шкірою мають більше шансів отримати сонячні опіки шкіри та очей, ніж смагляві. Уникайте перебування на сонці в жарку пору року в період з 10 до 15 години. Навіть у хмарні дні ультрафіолетові промені сонця потрапляють на оголену шкіру і можуть пошкодити її.
  • За 20-30 хвилин до прогулянки нанесіть на відкриті ділянки шкіри дитини сонцезахисний крем з фактором захисту не менше 25-30 одиниць. Не забувайте наносити крем повторно – кожні 2 години перебування на вулиці і, додатково, після купання.
  • Навчіть дитину користуватися сонцезахисними засобами: головні убори, сонцезахисні окуляри, майки (особливо на пляжі). Дітям потрібно носити не іграшкові, а нормальні окуляри з фільтрами з трайвекса або полікарбонату, що повністю блокують сонячні ультрафіолетові промені діапазонів А і В.
  • Не забувайте, що перші сонячні ванни Вашої дитини не повинні перевищувати 5-6 хвилин, а після утворення засмаги – 8-10 хвилин. Приймайте сонячні ванни (загорайте) з дитиною не більше 2-3 разів на день, з перервами, під час яких дитина має знаходитися в тіні. По можливості, беріть з собою на пляж парасольку від сонця. Для попередження перегрівання, частіше пропонуйте маляті питво, протирайте вологою серветкою, рушником його обличчя і відкриті ділянки тіла.

 

Чого робити не можна при тепловому ураженні

  • Не змащуйте постраждалі від сонячного опіку ділянки шкіри спиртовмісними засобами, оскільки вони додатково ушкоджують шкіру і ускладнюють загоєння. Не застосовуйте на постраждалих частинах тіла речовин на жировій основі (вазелін або інші густі мазі, а також різні олії : обліпихова, соняшникова і т.д.), оскільки вони ускладнюють виділення тепла і поту і, відповідно, ускладнюють загоєння опіку.
  • Не застосовуйте для лікування сонячного опіку у дітей спреї та мазі, що містять бензокаїн (анестезин), який може викликати роздратування і алергічну реакцію на шкірі дитини. Не кладіть лід або воду з льодом.
  • Не вскривайте бульбашки на шкірі в місцях опіків. На бульбашки, що самостійно розкрилися можна нанести мазь з антибіотиком (ерітроміціновая, тетрациклінова тощо) і зверху покласти стерильну, марлеву серветку. За відсутності серветки можна скористатися чистою прасованою носовою хусткою.

 

Здавати кров та її компоненти під час пандемії COVID-19 безпечно!

Як зазначає Всесвітня організація охорони здоров’я, забезпечити достатню кількість безпечної крові можна тільки за рахунок її регулярної безоплатної здачі добровільними донорами. Саме тому, щоб висловити вдячність донорам і закликати людей більш активно здавати кров, у 2005 році Всесвітня асамблея охорони здоров’я заснувала спеціальний день: Всесвітній день донора крові. Він відзначається щорічно 14 червня.

У 2020 році кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора присвячена темі «Безпечна кров рятує життя» і проходить під гаслом «Здавати кров в ім’я здорового світу». У центрі уваги кампанії – особистий внесок кожного донора в охорону здоров’я оточуючих людей. В рамках кампанії людей у всьому світі закликають рятувати життя, добровільно і регулярно здаючи кров. Крім того, Всесвітній день донора крові та обрана для нього тема є приводом закликати уряди, національні органи охорони здоров’я та національні служби крові виділяти достатні ресурси, створювати системи й інфраструктуру, необхідні для збільшення об’єму крові, яку безоплатно надають добровільні донори; забезпечувати якісне медичне обслуговування донорів; розширювати належне використання крові в клініках; створювати системи нагляду за всіма етапами ланцюжка переливання крові.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій. Кров використовують під час лікування від анемії, деяких видів раку та інших недуг. Кров потрібна людям, які травмувалися внаслідок ДТП, нещасних випадків, стихійних лих тощо. Спеціалізовані заклади щодня мають заготовляти кров для забезпечення таких пацієнтів.

Здавати кров та її компоненти під час COVID-19 безпечно!

Установам системи крові слід активізуватися для підтримання безпечних і достатніх запасів крові та додатково працювати з донорами. Їх треба інформувати як про коронавірусну інфекцію COVID-19, шляхи передавання та перші симптоми, так і про те, що здавати кров у цей час безпечно. Потреби закладів можна відстежувати тут.

Медичний персонал повинен дотримуватися гігієнічної безпеки, щоб запобігти поширенню всіх інфекцій. Безпека донорства є пріоритетом.

Заходи безпеки для фахівців, що заготовляють кров та її компоненти:

  • регулярно мийте руки з милом протягом 20–40 с;
  • якщо мило та вода недоступні, використовуйте дезінфекційний засіб із вмістом спирту не менше 60%;
  • уникайте рукостискань;
  • не торкайтеся руками обличчя, надто очей, носа і рота;
  • під час кашлю і чхання прикривайте рот згином ліктя чи одноразовою серветкою (після використання викиньте її і вимийте руки).

Додаткові заходи захисту:

  • щодня, перш ніж їхати на роботу, вимірюйте температуру;
  • залишайтеся вдома, якщо у вас температура вища 37,5 °С;
  • залишайтеся вдома, якщо ви хворі або почуваєтеся зле;
  • зверніться до сімейного лікаря, якщо у вас підвищена температура, кашель або утруднене дихання;
  • повідомте керівника про свій стан здоров’я.

Робоче місце у центрах крові

Організуйте загальний простір для донорів так, щоб відстань між ними та персоналом становила близько 2 м. Переконайтеся, що персонал було проінформовано про це.

Рекомендуємо дотримуватися процедур прибирання та дезінфекції робочого місця:

  • дезінфікуйте донорське крісло після кожного донора;
  • частіше прибирайте і дезінфікуйте зони, де донори обстежуються та відпочивають, а також туалети, дверні ручки та інші контактні поверхні;
  • регулярно викидайте відходи у сміттєвий контейнер із кришкою.

Щоб захистити персонал та унеможливити передавання коронавірусу від донора до донора, всі працівники мають носити рукавички. Змінюйте рукавички до та після кожного донора.

Персонал, який контактує з донорами, повинен використовувати засоби індивідуального захисту.

Щоб захистити донорів від інфікування COVID-19:

  • вимірюйте температуру кожної людини, яка перебуває у центрі крові;
  • обмежте доступ до центру крові до 10 осіб;
  • не приймайте донорів, які мають симптоми застуди;
  • попросіть донорів вимити руки або використати дезінфекційні засоби до і після здавання крові;
  • попросіть донорів дотримуватися дистанції 1,5–2 м щодо інших людей;
  • давайте кожному донору закриті закуски та напої в індивідуальному порядку, не надавайте доступ до закусок і напоїв усім донорам одночасно.

Ці заходи захищають донорів і персонал, а також демонструють, що є пріоритетом у центрах крові.

Хто може бути донором

Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених МОЗ України.

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди.

Хто не може бути донором

Абсолютні протипоказання для донорства

1. Гемотрансмісивні захворювання:

  • інфекційні — СНІД, ВІЛ-інфекція, сифіліс, вірусні гепатити, позитивний результат дослідження на маркери вірусних гепатитів;
  • туберкульоз, усі форми;
  • бруцельоз, висипний тиф, туляремія, лепра, хвороба Кройцфельда — Якоба;
  • паразитарні — ехінококоз, токсоплазмоз, трепаносомоз, філяріатоз, ришта, лейшманіоз.

2. Соматичні захворювання:

  • злоякісні новоутворення;
  • хвороби крові;
  • органічні захворювання ЦНС;
  • повна відсутність слуху і (або) мовлення;
  • серцево-судинні захворювання — гіпертонічна хвороба II–III ст., ішемічна хвороба серця, атеросклероз, атеросклеротичний кардіосклероз, облітеруючий ендоартеріїт, неспецифічний аортоартеріїт, рецидивний тромбофлебіт, ендокардит, міокардит, вади серця;
  • хвороби органів дихання — бронхіальна астма, бронхоектатична хвороба, емфізема легень, обструктивний бронхіт, дифузійний пневмосклероз у стадії декомпенсації;
  • хвороби органів травлення — ахілічний гастрит, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • захворювання печінки і жовчних шляхів — хронічні захворювання печінки, зокрема токсичної природи і неясної етіології, калькульозний холецистит з повторюваними нападами і явищами холангіту, цироз печінки;
  • захворювання нирок і сечовивідних шляхів у стадії декомпенсації — дифузні й вогнищеві ураження нирок, сечокам’яна хвороба;
  • дифузні захворювання сполучної тканини;
  • променева хвороба;
  • хвороби ендокринної системи у разі порушення функцій та обміну речовин;
  • хвороби ЛОР-органів — озена, інші гострі та хронічні важкі гнійно-запальні захворювання;
  • очні хвороби — залишкові явища увеїту (ірит, іридоцикліт, хоріоретініт), висока міопія (6Д і більше), трахома, повна сліпота;
  • шкірні хвороби — розповсюджені захворювання шкіри запального та інфекційного характеру, псоріаз, еритродермія, екземи, червоний вівчак, пухирчасті дерматози, грибкові ураження шкіри (мікроспорія, трихофітія, фавус, епідермофітія) і внутрішніх органів (глибокі мікози), гнійничкові захворювання шкіри (піодермія, фурункульоз, сікоз);
  • остеомієліт гострий і хронічний.

3. Оперативні втручання з приводу ампутації або резекції органа і трансплантації органів чи тканин.

4. Форми ризикованої поведінки:

  • надання сексуальних послуг за плату;
  • статеві стосунки з малознайомими особами без презерватива;
  • часта зміна статевих партнерів;
  • гомосексуальні стосунки;
  • наркоманія, алкоголізм.

5. Психічні захворювання.

Тимчасові протипоказання для донорства

Перелік протипоказань для донорства Термін усунення від донорства
Трансфузії компонентів крові (за винятком опікових реконвалесцентів та осіб, які імунізовані до резус-фактора) 1 рік
Період вагітності та лактації 1 рік після пологів і не менше 3-х місяців після закінчення лактації
Операції, зокрема аборти (потрібна довідка про характер і дату операції з лікувального закладу або виписка з амбулаторної картки) 1 рік після операції
Татуювання, проколювання вух, пірсинг, лікування голковколюванням 1 рік від часу закінчення процедури
Перебування в закордонних відрядженнях понад 2 місяці 6 місяців
Перебування в ендемічних щодо малярії країнах тропічного та субтропічного клімату (Африка, Азія, Південна та Центральна Америка) понад 3 місяці 3 роки
Контакт із хворими на вірусний гепатит A 3 місяці
Контакт з хворими на вірусний гепатит B, C 1 рік
Вегето-судинна дистонія 1 місяць після нормалізації стану та зникнення симптомів
Перенесені інфекційні захворювання (що не зазначені в розділі «Абсолютні протипоказання»):
– малярія в анамнезі, за відсутності симптомів і негативних результатів імунологічних тестів 3 роки
– черевний тиф, після одужання і повного клінічного обстеження, за відсутності виражених функціональних розладів 1 рік
– ангіна, грип, гостре респіраторне вірусне захворювання (після одужання) 1 місяць
– інші інфекційні захворювання 6 місяців
Гострі або хронічні запальні процеси у стадії загострення (незалежно від їх локалізації), температура тіла вище 37 °С 1 місяць після закінчення гострого періоду
Алергічні захворювання 2 місяці після закінчення гострого періоду
Видалення зуба 10 діб
Щеплення:  
– вбитими та рекомбінантними вакцинами (правець, дифтерія, кашлюк, вірусний гепатит В, грип, холера, тиф і паратиф), анатоксинами 10 діб
– живими вакцинами (БЦЖ, віспа, червінка, поліомієліт, бруцельоз, чума, туляремія), введення протиправцевої сироватки (за відсутності виражених запальних явищ на місці ін’єкції) 1 місяць
– проти сказу 1 рік
– введення імуноглобуліну проти вірусного гепатиту В 1 місяць
– реакція Манту (за відсутності виражених запальних явищ на місці ін’єкції) 14 діб
Медикаментозний курс лікування 14 діб після закінчення курсу
Період менструації Не менше 5 діб після закінчення
Вживання алкоголю 48 годин

 

Підготовка до здавання крові

За три дні до здавання крові відмовтеся від прийому анальгетиків і аспірину, а також ліків, що їх містять (ці речовини погіршують зсідання крові).

Не вживайте алкоголь за 48 годин до здавання крові. Виключіть із раціону жирну, смажену, копчену, молочну їжу, соління.

Обов’язково виспіться і з’їжте легкий сніданок (солодкий чай, дієтичне печиво, каша на воді).

Не куріть за годину до здавання крові.

Не приходьте здавати кров, якщо відчуваєте нездужання (озноб, запаморочення, головний біль, слабкість).

Під час огляду лікарем перед донацією відверто відповідайте на запитання і не приховуйте інформацію про вживання ліків, алкоголю, наркотичних речовин і перенесені захворювання.

Після здавання крові:

  • відпочиньте 10–15 хвилин;
  • якщо відчули запаморочення або слабкість, повідомте персонал;
  • не намагайтеся одразу йти чи керувати машиною, якщо у вас паморочиться голова;
  • 2–3 години не піднімайте нічого важкого рукою, з якою брали кров;
  • 3–4 години не знімайте пов’язку і намагайтеся її не мочити, це вбереже вас від появи синця;
  • протягом наступних 12 годин уникайте інтенсивних фізичних навантажень;
  • протягом двох діб повноцінно та регулярно харчуйтеся;
  • протягом двох діб уживайте збільшену кількість рідини (не менше 2 літрів на день) — соки, воду, неміцний чай (алкоголь не рекомендується);
  • приходьте ще раз здати кров після рекомендованої перерви.

Інтервали між донаціями

Чоловіки можуть здавати кров не більше 5 разів на рік, жінки — не більше 4 разів на рік. Після п’яти регулярних донацій рекомендовано зробити перерву не менше 3 місяців.

Детальніше про інтервали між донайціями можна дізнатися з таблиці, де цифри — це кількість днів, після яких можна продовжити здавати кров.

Назва процедури Здавання крові Плазмаферез Тромбоцитоферез
Здавання крові 60 30 30
Плазмаферез апаратний (доза: 500–800 мл) 14 14 14
Плазмаферез ручний одинарний 7 7 7
Плазмаферез ручний подвійний 14 14 14
Тромбоцитоферез 14 14 14

 

Чому бути донором крові — корисно? Наукові факти

У донорів значно менший ризик серцево-судинних захворювань.

Американська медична асоціація стверджує, що люди, які здавали кров щопівроку, мали менше інфарктів та інсультів.

Масштабне дослідження фінських донорів показало, що здавання крові хоча б раз на рік знизило ризик хвороб серця на 88%.

У донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — отже, менша ймовірність серцево-судинних хвороб.

У донорів менші ризики захворіти на рак легень, прямої кишки, шлунку та гортані.

Річ не лише в тому, що донори зазвичай стежать за своїм здоров’ям. Можлива причина — зниження рівня неорганічного заліза, шкідливого для здоров’я. Зокрема, донорство крові зменшує ризик гемохроматозу. Це хвороба, коли іони заліза накопичуються в печінці та інших органах. Її симптоми перекриваються проявами інших недуг, і їх важко розпізнати та вчасно вжити заходів.

У донорів менше проявів запалення та вищий так званий антиоксидантний статус, тобто їхній організм краще знешкоджує вільні радикали.

Донору регулярно (і безоплатно) роблять аналізи на гемоглобін, ВІЛ, гепатити B та C і сифіліс.

 

Що треба знати про скарлатину

Скарлатина – це гостре інфекційне захворювання. Воно викликане ß-гемолітичним стрептококом групи А. 

Найчастіше ним хворіють саме діти. Для скарлатини характерні симптоми загальної інтоксикації, ангіна та висип на шкірі. Початок хвороби гострий.

Хвороба передається повітряно-крапельним та контактно-побутовим шляхом (наприклад, через іграшки та їжу).

Симптоми:

  • підвищення температури тіла
  • головний біль
  • загальна слабкість
  • блювання
  • біль у горлі
  • сухість шкіри

Головним симптомом скарлатини є висип. Він з’являється на 1-2 день хвороби. Найбільше висип сконцентрований на згинальних поверхнях кінцівок, природних складках, передній і боковій поверхні шиї, боковій поверхні тулуба, животі. Висипка відсутня на носогубному трикутнику (симптом Філатова).

Спочатку на язиці з’являється білий наліт, проте за 4-5 днів він поступово зникає і язик набуває яскраво-малинового кольору з набряклими сосочками.

Як правило, хворі на скарлатину лікуються вдома. Потрібно дотримуватися ліжкового режиму та рекомендацій лікаря (сімейний лікар, інфекціоніст). Скарлатина обов’язково  лікується курсом антибіотиків.

Хворим з тяжкими формами скарлатини, з ускладненнями та за епідемічними показами рекомендована госпіталізація.

Для полегшення загального стану здоров’я додатково лікарі рекомендують:

  • Полоскання ротової порожнини
  • Препарати, які знімають свербіж у місцях висипань

Профілактика хвороби

Щеплення від скарлатини немає, проте перехворівши одного разу у пацієнта виробляється імунітет. Специфічної профілактики від цієї хвороби також немає. Вам варто дотримуватися простих правил гігієни:

  • Провітрюйте приміщення
  • гуляйте на свіжому повітрі
  • уникайте контакту з хворими людьми
  • мийте руки після вулиці та перед їжею.

 

Панкреатит: причини та симптоми

Панкреатит – це запалення підшлункової залози, яке часто прогресує через надмірне споживання алкоголю та жирної, смаженої їжі. Найчастіше хворобу діагностують у дорослих. Вона розвивається через порушення відтоку секрету підшлункової залози.  

Підшлункова залоза – це орган змішаної секреції, що виконує ендокринну й екзокринну функцію. Остання відповідає за синтез панкреатичного соку. До його складу входять ферменти, які допомагають організмові перетравлювати їжу.

Панкреатичний сік має потрапляти до дванадцятипалої кишки, де він бере участь у травленні. Проте під час запального процесу він залишається у підшлунковій залозі, де руйнує її тканину. Так відбувається автоперетравлення (аутоліз), яке впливає на формування панкреатиту.

Класифікацій хронічного панкреатиту є дуже багато, тому далі будуть наведені лише поширені причини та симптоми панкреатитів.

Причини 

  • зловживання алкоголем і тютюнокурінням. Алкоголь може стати причиною погіршення відтоку панкреатичного соку;
  • травма живота;
  • переїдання та перевага жирної, смаженої та гострої їжі у харчуванні.

Також на розвиток хвороби можуть впливати інші проблеми зі здоров’ям: пухлини, що перешкоджають відтоку панкреатичного соку в дванадцятипалої кишки (ДПК), порушення прохідності жовчовивідних шляхів, гастрит, гепатит, жовчнокам’яна хвороба, холецистити та інше.

Симптоми панкреатиту

  • Нападоподібний гострий біль переважно значної інтенсивності. Біль з’являється у верхній частині живота та може віддавати у спину;
  • збільшення кількості слини, відрижка, печія, нудота, блювання, яке не приносить полегшення;
  • знижений або відсутній апетит;
  • вживання їжі викликає напади болю, тому хворі часто свідомо обмежують себе в їжі;
  • здуття, бурчання в животі та проноси (3-4 рази на день);
  • при певних видах панкреатиту може бути лихоманка, гіпотонія, тахікардія та загальна слабкість.

Ускладнення

Панкреатит може стати причиною механічної жовтяниці. Це порушення відведення жовчі по жовчовивідних шляхах. Вона може спровокувати холангіт – гнійне запалення жовчовивідних шляхів.

Також через неї може виникнути асцит. Це скупчення рідин у черевній порожнині. При наростанні асциту, проводять проколювання живота для того, щоб випустити зайву рідину.

Одним із ранніх ускладнень хвороби може стати діабетична кома. У людини, яка перехворіла панкреатитом за кілька років може також розвинутися цукровий діабет.  Також можуть утворитися шлунково-кишкові та жовчні нориці. Це патологічні канали, які з’єднують патологічні осередки або внутрішні органи. Вони лікуються хірургічно.

Можливими ускладненнями можуть бути гостра печінкова та ниркова недостатність.

Поради

  • ваш режим харчування повинен завжди бути помірним;
  • дотримуйтеся балансу жирів і білків у раціоні;
  • не зловживайте алкоголем та киньте курити;
  • вживайте медикаменти лише за призначенням лікаря.

У групу ризику входять люди, які вживають алкоголь, курять, мають жовчнокам’яну хворобу, гепатит, гастрит, гормональні порушення та муковісцидоз (як правило, стає причиною панкреатиту у дітей). Таким людям варто контролювати перебіг хвороби та регулярно проходити огляди у лікаря.

Симптоми панкреатиту дуже схожі на більшість хвороб шлунково-кишкового тракту, тому варто одразу звертатися до гастроентеролога, адже своєчасна діагностика та правильне лікування можуть вберегти вас від наслідків.